Випуски видання > Випуск №6 (2003)

Дрофа-альбінос: нові дані про гніздову біологію виду.

Андрющенко Ю.О., Стадніченко І.С.

Повний або частковий альбінізм тварин - дуже цікаве в загальнобіологічному сенсі явище. Існує гіпотеза, згідно якої у видів, насамперед з захистним забарвленням, особини-альбіноси піддаються значно частішій елімінації. Найбільш негативні результати такої елімінації для рідкісних і зникаючих видів, у яких кожна особина представляє значну цінність для популяції, тим більше, якщо ареали популяцій знаходяться в місцях з високою щільністю населення. У 2002-2003 рр. ми досліджували це явище на прикладі дрохви, виду, що гніздиться на півдні України в умовах потужного антропогенного впливу.

У районі сел. .Багерове 10 жовтня 2002 року в зграї птахів було помічено альбіноса. Переважним в його оперенні був бруднувато-білий колір. Чорні ділянки оперення, властиві нормально забарвленим птахам, були забарвлені в світло-сірувато-білий колір: особливо кінці махових і рульових, а також, але в значно меншому ступені, великі смуги на криючих спини, задньої частини шиї, тімені. Плями на крилах помітні тільки під час польоту, в той час як інші більш темні місця - виключно у птаха, що стоїть на землі, причому на рульових тільки в піднятому хвості (рис.1).

Спостереження за самкою дрохви, «маркованої» білим кольором оперення, дозволили отримати нові цікаві дані про вид в гніздовий період, що є додатковим аргументом необхідності кольорового мічення цих птахів для більш детального вивчення їх біології.

Повторно альбінос був у цьому ж районі 16 квітня 2003 року. Це виявилася самка, що насиджує кладку з двох яєць. Світло забарвленого птаха, що зачаївся, не було видно з-за високої трав'янистої рослинності навколо гнізда: висота - 50-70 см, щільність проективного покриття - 70%. Такий травостій дозволяє самкам вільно живмитися, але, при нормальному забарвленні оперення, залишатися непомітними на його фоні. Скритна поведінка, властива самкам дрохви, значною мірою компенсувала вади світлого забарвлення, завдяки чому самці-альбіносу вдалося не тільки уникнути вірогідної елімінації, а й відкласти запліднені яйця, а також успішно їх насиджувати протягом 16-20 днів.

Було вирішено вилучити кладку з метою її збереження. Вилучені яйця замінили спеціально виготовленими для цієї мети дерев'яними муляжами видоспецифічної форми та забарвлення, щоб безпосередньо перед вилуплення пташенят зробити зворотну їх заміну. При повторному відвідуванні гнізда виявилося, що муляжі з нього зникли. У побутовому інкубаторі 11 і 12 червня з яєць вилупилися пташенята з типовою для їх віку забарвленням - без ознак альбінізму.

З початку липня птах тримався на тому ж полі в радіусі приблизно 1км від гнізда в групі з іншими самками (від 1 до 7 особин). Як і більшість дрохв, ця непостійна за розмірами група птахів після збирання врожаю перемістилася на стерню. Самки трималися окремо від груп самців, практично не утворюючи з ними зграй.

Той факт, що самка-альбінос, яка сильно виділялася серед інших, була зустрінута вперше тільки восени 2002, а навесні 2003 приступила до гніздування, дозволяє припустити, що самки дрохви в природі здатні розмножуватися вже на другий рік життя.

Користуючись можливістю, автори висловлюють щиру вдячність Х.Ліцбарскі і Х.Вацке («Товариство дрохви», Німеччина) за сприяння у проведенні робіт з вивчення гніздування дрохви на півдні України, а також О.Дудкіну (Українське товариство охорони птахів), який надав фотоапарат з оптикою, що дозволяє знімати диких птахів.