Випуски видання > Випуск №6 (2003)

Чисельність та розподіл мігруючих кульонів на південно-східному узбережжі Каркінітської затоки в 2001-2002 рр.

Попенко В.М., Черничко Р.М., Костін С.Ю., Таріна Н.О., Багрікова Н.О.

Роботи проводились за проектом Українського товариства охорони птахів при спонсорській підтримці Bird Life International та UNEP/CMS в 2001-2002 рр.

Матеріал та методика

Район спостережень охоплював узбережжя Каркінітської затоки від Кумовських плавнів на сході до Бакальскої коси на заході (рис 1), включаючи морські мілини.

Видовий склад і чисельність птахів визначались на 6 стандартних маршрутах. Коди біотопів наводяться у відповідності з Класифікацією місцеперебувань Палеарктики за типологічною схемою CORINE.

Результати

Характер перебування кульонів на території. В 2001 році кульони стрічалися 192 рази на 17 ділянках (рис 1). Всього було проглянуто 5280 особин.  З них 4944 птахи ідентифіковані як великий, 136 – як середній, 9 – як тонкодзьобий кульони, 191 птах до виду не визначений (Таблиці 2, 3, 4).

В 2002 р. період досліджень був коротшим, тому  і кількість облікованих кульонів, і кількість обстежених ділянок були меншими. Усього зареєстровані 1791 птах, з яких  1751 – великий, 35 – середній, 5 – тонкодзьобий кульони.

Великий кульон. Результати обліків великого кульона 2001 року представлені в Таблиці 2, біото пічний розподіл– в Таблиці 6.

Середній кульон. Результаті обліків середнього кульона 2001 року представлені в Таблиці 3, біото пічний розподіл – в Таблиці 6.

Тонкодзьобий кульон. Результати обліків тонкодзьобого кульона 2001 року представлені в Таблиці 4, біотопічний розподіл – в Таблиці 5.

Розподілкульонів по біотопах. Надається опис основних типів біотопів, в яких стрічались окремі особнии або скупчення кульонів. Найбільш чисельні скупчення відзначались на відкритих мілководдях, піщаних мілинах, дрібних затоках, куди птахи звичайно збиралися на ночівлю, але часто проводили і денний час. На солончаках, з солеросовими асоціаціями і так на так званих купинних солончаках (Salicomia europaea, Salicomia europaea + Suaeda prostrata, Salicomia europaea + Tripolium vulgare, Salicomia europaea + Puccinella fominii, Salicomia europaea + Halimione pedunculata), на ділянках з напівчагарниковою (Halocneum strobilaceum + Salicomia europaea), grassy (Artemisia santonica + Salicomia europaea) і травʾянистою солончаковою рослинністю (Artemisia santonica + Salicomia europaea) відзначалося менше птахів, переважно, на годівлі.

Окремі особини зрідка стрічалися на галофітних луках, де рослинність була представлена Artemisia santonica + Limonium caspium або Limonium meyeri,  і степових ділянках (переважно, Artemisia taurica + Bromus sp. + Eremopyrum orientale + Euphorbia seguierana + Carduus sp.)

Заключення

Порівнюючи чисельність кульонів на різних територіях України, видно, що в районі заповідника «Лебяжьи острова» вона значно вища, навіть у порівнянні з такою водоймою як Сиваш. Це, безумовно, свідчить про важливість території для мігруючих кульонів. Досліджувана територія має низку характеристик, що забезпечують високу чисельність кульонів у міграційний період:

- наявність придатнихх біотопів;

- охоронний режим заповідника «Лебяжьи острова»;

- посилена роз’яснювальна робота серед місцевого населення та мисливців, яку здійснюють співробітники філії Кримського природного заповідника «Лебяжьи острова» та члени суспільної організації Українського товариства охорони птахів (офіційного партнера BirdLife International).

Район досліджень достовірно є місцем зупинок тонкодзьобого кульона в осінній період. Регулярні зустрічі тонкодзьобого кульона на півдні Украины на юге України (Черничко, Дудкин, 2002; Яремченко и др. – в друці; Ардамацкая и др. 2003) дають підставу припускати, що чисельність світової популяції тонкодзьобого кульона дещо вища, ніж згадується в деяких публикаціях (Vangeluve et al, 2001).