Збірник наукових праць
Азово-Чорноморської орнітологічної станції
Онтогенез канадського журавля (Grus canadensis canadensis) в Північно-Західній Чукотці і реакції на спостерігача його та інших журавлів
С. В. Вінтер 1, П. І. Горлов 2
2 – НЦ «Біорізноманіття».
Уявлення про онтогенез номинативного підвиду канадського журавля вичерпуються двома студентськими роботами (Boice, 1977; Reed, 1988).
Спостереження проведені 5.06-17.08.1991 р. на околицях с. Усть-Чаун (Риткучі, 68°54`N; 170°43`E), у південно-східній частині Чаунської губи (Північно-Західна Чукотка, Чаунський р-н Чукотського автономного округу Росії) на ділянці 7 х 9 км між південно-східної кромкою Чаунської губи на північному заході і р. Паляваам на півдні (Вінтер, 2002; 2005).
На узвишші в 30-50 м від гнізд вертикально встановлювали 80‑сантиметрову планку з широкою стрічкою і двостороннім номером. Пташенят мітили різнокольоровими смужками тканин на одну або обидві гомілки, зважували на аптекарських вагах і вимірювали штангенциркулем.
Було проведено 32 вимірювання і опис 16 пташенят з 10 сімей від вилуплення до 44 днів життя. Під час насиджування кладок, 6-27.06, 27 пар відвідували 44 рази, здійснивши хронометраж їх поведінки обсягом 32 години. Після вилуплення пташенят 21.06-17.08, 23 пари відвідували 94 рази, з 48.4 годинами хронометражу їх поведінки.
Описано зміни забарвлення голих ділянок тіла в онтогенезі.
Як і у сірого, даурського та степового журавлів, у пуховичків канадського журавля кінчик піддзьобка, при вилупленні і ще 2 доби роздвоєний, а до кінця 3-х діб дистальна частина лівої і правої мандібул зростаються, приймаючи рівну дорзальную кромку. Регресії трьох показників зростання дзьоба пізніше представлені поліномами другого порядку.
Рудиментарні кігтики на крильці (I-й палець) і кінці кисті (II-й палець) майже не змінювалися до 3-тижневого віку, а до 44-го дня (зростання маси тіла в 24 рази!) вони збільшилися в 1.4-2.0 рази.
Зростання плесни, пальців і їх кігтів представлені поліномами 2-го порядку.
В індивідуальній мінливості пухових пташенят канадського журавля кидається в очі незвичайна форма їх голови. В 75% випадків оглядів пташенят вона схожа на голову гладіатора в шоломі: короткий блискучий і гладкий пух, який утворює подобу трохи опуклих окулярів навколо очей, різко контрастує зі значно довшим пухом на тімені і потилиці, що створює округлий чубчик (як у сойки, Garrulus glandarius), що починається уступом на тімені.
Ймовірно ембріональний пух (praepennae) у деяких пташенят канадського журавля зростає довше перших 2-4 днів життя, ніж у даурського журавля (Ілляшенко, 2005).
У пташенят інших, згаданих вище, видів журавлів не були знайдені ділянки пуху, що контрастують забарвленням з основним фоном голови і «обличчя». У пуховичків канадського журавля відзначені контрастні сіро-коричневі плями на яскраво-жовтому, «золотистому» тлі нижній частині лоба над підставою дзьоба (верхня кромка вуздечки), а також «місяцеподібні» – попереду і вище, і позаду і нижче очей.
Ще одна незвичайна особливість пухових пташенят канадського журавля – яйцеві «зуби» не лише на наддзьобку (44.4%), а й на піддзьобку (55.6% пташенят).
У двох пташенят з одного гнізда у віці 2 і 3 діб відзначені по 2 (в одному випадку неповних) ряди світло-сірого ембріонального пуху проксимально і дистально на «п'яті» (інтертарзальному суглобі). Через тиждень цей пух повністю стерся. У зведенні по птерілографії пташенят 10 рядів птахів світу такі аптерії поки не описані (Ілляшенко, 2015).
Помітна на черевці зовнішня частина овального жовткового мішка (Saccus vitellinus), орієнтованого довгою віссю уздовж тіла пташеняти, як і шов сфінктера, оточені по периметру аптерією жовткового мішка (названої нами Apterium vitellinum; Вінтер, Горлов, 2019), що має форму витягнутого уздовж тіла ромба із закругленими кутами, і поки не відомої для журавлів.
У перші 3 дні життя жовтковий мішок деградував швидко, але судячи з різних розмірів у триденних пташенят, його величина залежала не тільки від віку. Ймовірно, важливу роль тут грала кормова база навколо гнізда. Пташенята самостійно збирали ягоди з 13-14-годинного віку і можливо їх великою кількістю або дефіцитом і можна пояснити настільки нерівномірну втрату початкових розмірів жовтковими мішками. Це суперечило «золотому правилу» для пуховичків степового і сірого журавлів, у яких в перші дні життя пташенят молодший з двох був важчий і мав більший жовтковий мішок (Winter et al., 1999; Вінтер, 2008; Вінтер, Горлов, 2019).
За двогодинні спостереження 3-х сімей на 14-18-тий день життя пташенят, ми не бачили передачі корму «з дзьоба в дзьоб». На відміну від першого тижня життя, дорослі лише вказували пташенятам дзьобом, що клювати.
Порівняння поведінки 5 видів журавлів біля кладки і пташенят показало, що у кладок канадський журавель поводиться аномально, оскільки дистанція між спостерігачем і стурбованими дорослими у гнізда коливалася між 15 і 40 м! При цьому, статевих відмінностей в поведінці дорослих у гнізда не відмічено. Поза «напівсидячи» з напіврозкритими, піднятими «дахом» над спиною крилами, при корпусі (шия-хвіст) під кутом в 30-35 градусів до землі дуже схожа у канадського, чорного і сірого журавлів, але у степового журавля пози птахів, які відводили від гнізда були іншими.
Обліт спостерігача у гнізда або пташенят дорослими птахами на висоті 30-60 м, відзначений у всіх, відомих нам видів, проте у канадського журавля кидається в очі соціалізація цих дій. Оскільки, безпрецедентн висока для журавлів щільність його гнізд тут в 1991 р. склала 0.74 на км2, а середня дистанція між ними – 1082.1 ± 62.6 м (Вінтер, 2002), занепокоєння пари у гнізда мало чітке соціальне «забарвлення», і ймовірно знижувало число розорених гнізд у сусідів. Пара птахів-господарів з криками супроводжувала в польоті спостерігача, який відходив від гнізда, до кордонів ділянки сусідів, які злітали з гнізда і також, кричачи, літали над ним. Якщо той не стежив за цією парою раніше, пошуки їх гнізда часто були безуспішні.
Завдяки міткам у гнізд і на пташенятах, визначено відстань сімей до їхніх гнізд. Ця дистанція встановлена для 56 зустрічей, від вилуплення до підйому пташенят на крило. Вона мала достовірну відмінність (ß> 0.95) лише між пташенятами від вилуплення до 10-денного віку і 11-20-денними. Максимальна дистанція сім'ї від гнізда була 1000-1100 м і, ймовірно визначалася тим, що на момент вилуплення пташенят територіальні, але такі, що не розмножувалися (будували гнізда, але без кладок) і пари, у яких загинули кладки, вже покинули свої ділянки.
Лiтература:
- Винтер С. В. Гнездование японского журавля в Среднем Приамурье // Бюлл. МОИП, отд. биол. 1977. – 82, вып.6. – С. 38-53.
- Винтер С. В. Структура популяции, население, гнезда, кладки и фенология размножения канадского журавля на Северо-Западной Чукотке // Журавли Евразии (распределение, численность, биология). – 2002. – Вып.1. – С. 191-215.
- Винтер С. В. Исправления и добавления к статье «Структура популяции, население, гнезда, кладки и фенология размножения канадского журавля на Северо-Западной Чукотке» // Журавли Евразии (биология, охрана, разведение). – 2005. – Вып. 2. – С. 30-31.
- Винтер С. В. Масса яиц серого журавля и ее использование в изучении экологии вида // Журавли Евразии (биология, распространение, миграции). – 2008. – Вып. 3. – С. 20 – 50.
- Винтер С. В., Андрющенко Ю. А. О повторных кладках европейских журавлей // Журавли Евразии (биология, распространение, миграции, управление). – 2011. – Вып. 4. – С. 30-41.
- Винтер С. В., Андрющенко Ю. А., Горлов П. И., Шибнев Ю. Б. Экология и поведение размножающихся черных журавлей в Северо-Западном Приморье // Журавли Евразии (биология, рапространение, разведение). – 2015. – Вып. 5. – С. 33-67.
- Винтер С. В., Горлов П. И. Об онтогенезе птенцов серого журавля // Бранта: cборник научных трудов Азово-Черноморской орнитологической станции. – 2019. – Вып. 22. – С. 5-39. https://doi.org/10.15407/branta2019.22.005
- Винтер С. В., Горлов П. И., Шевцов А. А. О численности и социальных группах серого журавля на востоке Украины в последнем десятилетии 20-го века и сейчас // Беркут. – 2016. – Т. 25, Вып. 1. – С. 27-39.
- Винтер С. В., Горлов П. И., Шевцов А. А. Фенология социальных групп серого журавля (Grus grus) на юге ареала в Украине // Беркут. – 2017. – Т. 26. Вып. 2. – С. 125‑148.
- Винтер С. В., Леженкин О. М. Биология журавля-красавки – Anthropoides virgo (Linnaeus) – в Запорожской области // Журавли Палеарктики. – Владивосток, 1988. – С. 35-48.
- Винтер С. В., Маркин Ю. М., Кашенцева Т. А. О некоторых фенотипических особенностях серого журавля Grus grus // Русск. орнитол. журн. – Л., 2016. – Т. 25, Экспресс-выпуск 1241. – С. 269-299.
- Дегтярев В. Г., Слепцов С. М., Пшенников А. Е. Территориальность восточной популяции стерха Grus leucogeranus // Экология. – 2013. – №3. – С. 183-188. https:// doi. org/10.1134/S1067413613020070
- Ильяшенко В. Ю. Перьевые покровы птенцов журавлей // Журавли Евразии (биология, охрана, разведение). – М., 2005. – Вып. 2. – С. 32-40.
- Ильяшенко В. Ю. Птерилография птенцов птиц мира: гоацино-, турако-, кукушко- и стриже-образные, птицы-мыши, трогоно- и ракше-образные, птицы-носороги, дятло-, воробьино-образные. – М. 2015. – 292 с.
- Кашенцева Т. А. Морфология и формирование ювенильного наряда журавлей // Научные основы охраны и рационального использования птиц. – Рязань, 1995. – С. 282-294.
- Кашенцева Т. А. Структура и смена оперения у журавлей. Дисс. канд. биол. наук (рукопись). – М., 1998. – 159 с.
- Кашенцева Т. А., Цветкова И. С. Эмбриональный наряд журавлей // Научные основы охраны и рационального использования птиц. – Рязань, 1995. – С. 271- 281.
- Кречмар А. В., Андреев А. В., Кондратьев А. Я. Экология и распространение птиц на северо-востоке СССР. – М., 1978. – 195 с.
- Панькин Н. С., Нейфельдт И. А. Даурский журавль в Амурской области // Редкие, исчезающие и малоизученные птицы СССР. Тр. ОГЗ. – 1976. – Вып. 13. – С. 117‑120.
- Плохинский Н. А. Биометрия. 2-е изд. – М.: МГУ, 1970. – 367 с.
- Портенко Л. А. Птицы Чукотского полуострова и острова Врангеля, Ч.1, – Л., 1972. – 423 с.
- Смиренский С. М., Ильяшенко В. Ю. Структура возрастных нарядов даурского журавля // Журавли Евразии (биология, охрана, разведение). – Вып. 2. – 2005. – С. 74‑82.
- Флинт В. Е. Канадский журавль Grus canadensis (Linnaeus, 1758) и журавль-красавка, Anthropoides virgo (Linnaeus, 1758) //Птицы СССР. Курообразные. Журавлеобразные. – Л., 1987. – С. 296-306; 327-335.
- Флинт В. Е., Кищинский А. А. Стерх в Якутии // Зоол. журн. – 1975. – Т. 54, № 8. – С. 1197-1212.
- Archibald G. W. My Life with Cranes. The International Crane Foundation, Baraboo, WI, USA, 2016. – 159 р.
- Boice C. Breeding biology of the Lesser Sandhill Crane, Grus c. canadensis (L.) on the Yukon-Kuskowim delta, Alaska. – 1977. M.S. thesis, University of Alaska, College. – 79 р.
- Forsberg M. On Ancient Wings: The Sandhill Cranes of North America. Lincoln, NE, 2004. – 168 р.
- Johnsgard P. A. Cranes oft he world. Bloomington, 1983. – 255 р.
- Köhler W., Schachtel G., Voleske P. Biostatistik. Einfürung in die Biometrie für Biologen und Agrarwissenschaftler. 2-te Auflage. Berlin, Heidelberg. –1996. – 285 р. https:// doi. org/10.1007/978-3-662-06117-6
- Lewis J. C. Taxonomy, food, and feeding habitat of Sandhill Cranes, Platte Valley, Nebraska. // Proceedings 1978 Crane Workshop. –Colorado State University, 1979. – Р. 21-27.
- Mewes W., Nowald G., Prange H. Kraniche: Mythen, Forschung, Fakten. Karlsruhe, 1999. – 107 р.
- Prange H., Alonso J. A., Alonso J. C. et al. Der Graue Kranich, Grus grus // Die Neue Brehm-Bücherei, 229. – Wittenberg Lutherstadt. 1989. – 272 p.
- Reed J. R. Arctic adaptations in the breeding biology of Sandhill Cranes, Grus canadensis, on Banks Island, Northwest Territories. // Can. Field-Nat. – 102 (4). – 1988. – P. 643‑648.
- Winter S. V., Gorlov P. I., Andryushchenko Y. A. Neues aus der Forschung an paläarktischen Kranichen // Vogelwelt. – 1999. – 120. – Р. 367-375.
- Walkinshaw L. H. Cranes of the World. – New York, 1973. – 370 p.