Випуски видання > Випуск №9 (2006)

Сучасний стан популяції сиворакші (Coracias garrulus) в трансформованих ландшафтах Кіровоградської області

Шевцов А.О.

Дослідження проводилися впродовж 1989-2004 рр. Обстеженнями охоплено, переважно, східні райони області. Динаміка чисельності виду вивчалася в басейні р. Інгулець на території Олександрійського району, площею 1,9 тис. км², де повністю обстежені 45 байрачних лісів (загальною площею 3,4 тис. га), 240 км "старих" лісосмуг і 7 буровугільних розрізів. Для встановлення щільності гніздування використовувалися топографічні карти (М 1:100 000), куди вносилися всі знахідки гнізд і гніздових пар.

У всі часи на території Кіровоградської області сиворакша була малочисельним гніздовим видом. До середини XX століття вона гніздилася переважно в старих лісах. Згодом вид почав гніздитися у відкритих агроландшафтах як природного (яри, обриви берегів річок), так і антропогенного (вугільні розрізи) походження.

В даний час основними гніздовими біотопами сиворакші на території області є яри, де відмічено 77,1% всіх гніздових пар (n=48). Незначна кількість птахів гніздиться в обривах буровугільних розрізів (20,8%) і природних обривах берегів річок (2,1%).

Приліт гніздових пар на територію Олександрійського району відбувається в кінці квітня або на початку травня. У середньому за 8 років – 3.05±4,8 днів, відліт – в кінці серпня або на початку вересня. Щільність гніздування в середньому становила 1 пара/58,4 км² території району. Багаторічні обліки гніздових пар виду свідчать про незначні коливання її чисельності. В даний час вона є низькою, але стабільною.

На підставі власних спостережень, даних опитувань та аналізу літературних джерел загальна чисельність сиворакші у досліджуваному регіоні оцінюється у 100-120 гніздових пар.