Збірник наукових праць
Азово-Чорноморської орнітологічної станції
Branta Cover Мова статтi: російська Цитувати: Стригунов И, В. ., Милобог В, Ю. ., Ветров В, В. . (2003). К вопросу о распространении и численности курганника (Buteo rufinus) в Украине. Бранта: Сборник научных трудов Азово-Черноморской орнитологической станции, 6, 59-66 Ключові слова: Україна, канюк степовий, формування популяції, поширення, чисельність. Перегляди: 438 Branta copyright Branta license

Випуски видання > Випуск №6 (2003)

Бранта: Збірник наукових праць Азово-Чорноморської орнітологічної станції, 59-66

До питання про поширення та чисельність канюка степового (Buteo rufinus) в Україні.

Стригунов В.І., Милобог Ю.В., Вєтров В.В.

Степовий канюк (Buteo rufinus) гніздиться на території України з історичних часів. Існують різні гіпотези походження і формування його української популяції: острівна гіпотеза – розширення колишнього ареалу (Стригунов, 1984, 1987) та інвазійна – проникнення з Балканського півострова і Передкавказзя (Гринченко и др., 2000). У межах вивчення цього питання у 2001-2003 рр. нами було обстежено Правобережну і, частково, Лівобережну ділянки степової зони, а також південні райони Центральної України. Було подолано 15000 км автомобілем «Нива», всього зареєстровано 58 зустрічей канюка степового в гніздовий період, 51 з яких можна із впевненістю віднести до гніздових. Також було зафіксовано окремі нестатевозрілі та літуючі особини (не менше 20). Використано картографічний метод, а також літературні дані і дані опитувань.

З кінця 19-го сторіччя канюк степовий регулярно відзначався на гніздуванні в лісостеповій зоні України. Порівняльний аналіз знахідок (рис. 1, 2) ілюструє можливість багатовекторного розселення виду із Придніпровської частини Лісостепу, де понад століття існувала острівна популяція.

Водночас, почали відроджуватись українська і болгарська популяції канюка степового, практично синхронно, з кінця 70-х – початку 80-х рр. ХХ століття, маючи майже однакові «стартові» показники чисельності.

Перші знахідки гнізд канюка степового на півдні Одеської області (у 2003 р.), ймовірно, свідчать про початок розселення з Румунії.

Питання про походження кримського угруповання канюка степового залишається відкритим, можливо, що її сформували птахи української популяції, які прилітали сюди зимувати. Чисельність канюка степового продовжує збільшуватися і станом на 2000-2003 рр. оцінюється нами не менше ніж 150-200 пар. Причини зростання чисельності виду потребують подальшого вивчення.

Читати pdf-версію статті