Збірник наукових праць
Азово-Чорноморської орнітологічної станції
Характеристика видимих міграцій птахів в дельті Дністра в 1974-1976 рр.
Й. І. Черничко
У статті розглянуто результати спостережень над денними міграціями птахів та обліків на постійному та допоміжних маршрутах у різні сезони 1974-1976 рр., в дельті Дністра. Загальна кількість днів спостережень становить 82 (навесні 32, восени 50). За цей період під час спостережень і на маршруті зареєстровано 135 видів птахів з 11 рядів, загальна чисельність яких, перевищила 600 тисяч особин. Вивчення міграцій проводили за методикою Е. Кумарі (1955). На пункті спостережень зареєстровано 80 видів, з них навесні - 52, восени - 60. Коефіцієнт фауністичної подібності (Жаккара) між сезонами виявився досить низьким і склав всього 0.59. Частота трапляння більшості реєстрованих видів була низькою. Цьому могли сприяти, як значна площа самих плавнів, так і слабкий ступінь їх антропогенної перетвореності, що спостерігався в кінці 70-х років 20-го століття; це сприяло переміщенням птахів над дельтою широким фронтом.
Інтенсивність весняного міграційного потоку була максимальною в березні і склала, в середньому, 1077,4 особин (n = 32) за світлу частину дня, осіннього - 1926.2 ос. (n = 50 днів). Відзначено міжрічні відмінності в інтенсивності переміщень в березні. Навесні 1975 року вона склала 900.3 ос. (n = 15), а в 1976-му році була майже в два рази рясніше і склала 2094.7 ос. (n = 11 днів). Міжрічні відмінності в інтенсивності осінніх міграцій не встановлені. Максимальна щільність міграції восени припадає на жовтень 2585.2 ос. (n = 23 дні). Більшість негоробцеподібних видів птахів летіли в ранкові години: навесні до 43.8%, восени - 64.1%. Добова активність прольоту горобцеподібних птахів відрізнялася за сезонами: навесні переважали ранкові переміщення (56.1%), а восени з таким же співвідношенням - у вечірні часи (56.1%). Переважна більшість зграй (87-90%) налічувала від 1 до 50 особин. На висотах до 50 м пролетіли 37.0%, 51-150 м - 24.9% і вище 150 м - 38.1% птахів. Для більшості видів доведено, що висота їх переміщень в генеральних для сезону секторах міграційних напрямків була вище, ніж у зворотних напрямках. На всіх маршрутах було зареєстровано 127 видів птахів, з яких на базовому вечірньому (фіксованому) - 106. Максимальне видове різноманіття відзначено в березні - 85, в квітні - 65, у вересні - 60, в жовтні - 61 і в листопаді - 40 видів. Динаміку видового складу птахів на постійному вечірньому маршруті можна використовувати в якості додаткової характеристики денних транзитних міграцій.
Лiтература:
- Кумари Э. В. Инструкция для изучения миграций птиц. – Тарту. – 1955. – 20 с.
- Львов Д. К., Ильичев В. Д. Миграции птиц и перенос возбудителей инфекции. – Москва: Наука, 1979. – 270 с.
- Русев И. Т. Дельта Днестра / История природопользования, экологические основы мониторинга, охраны и менеджмента водно-болотных угодий. – Одесса: Астропринт, 2003. – 768 с.
- Силаева О. Л., Ильичёв В. Д., Золотарёв С.С. Основные направления авиационной орнитологии // Вестник РУДН, серия Экология и безопасность жизнедеятельности, 2010, № 5. – С.10-14.
- Черепанов А. И. Итоги и задачи исследований перелетных птиц и экологически связанных с ними арбовирусов и других природно-очаговых инфекций // Трансконтинентальные связи перелетных птиц и их роль в распространении арбовирусов. – Новосибирск: Наука. – 1978. – С.7-9.
- Щеголев И. В. Дневные миграции птиц в северо-западном Причерноморье // Сезонные миграции птиц на территории Украины. – Киев: Наукова думка. – 1992. – С.210-220
- Якоби В. Э. Конкретизация авиационно-орнитологических исследований – основа для внедрения в практику // Методы изучения миграций птиц. – М.: АН СССР. – 1977. – С. 231-240.