Збірник наукових праць
Азово-Чорноморської орнітологічної станції
Про линьку сірого журавля в Пiвденно-Схiднiй України
С. В. Вінтер, П. І. Горлов, А. О. Шевцов
Під час багаторічних досліджень сірого журавля на південній межі гніздового ареалу (Дніпропетровська, Харківська та Луганська обл., 1989-2013 рр.) та південніше в степовій зоні Пiвденно-Схiдної України (Керченський п-ів Криму та Сиваш; 1985-1991 рр.) для вивчення линьки зібрані та визначені за допомогою еталонної колекції Розплідника рідкісних журавлів Окського заповідника 2676 пір’їн цього виду.
Протягом 13 сезонів спостережень на 3 стаціонарах (Самарський ліс Дніпропетровської обл., Ізюмська лука Харківської обл. та Кремінський лісгосп Луганської обл.) відмічені повні линьки у 34 сірих журавлів.
За результатами найбільш тривалих спостережень у 1989-1991 рр. на Ізюмській луці з детальними обліками всіх соціальних груп сірих журавлів (Winter et al., 1995), встановлено, що в 1989-1990 рр. повну линьку з середини другої декади квітня – в червні мали, відповідно 5 та 7 особин, що розмножувались (можливо одна територіальна), 2 літуючих та 4 пізніше, в липні-серпні, у передміграційних скупченнях.
Птахи з пар, що розмножувались (1989-1990) та мали повну линьку склали 7.2 – 10.1% від усіх птахів (абсолютна кількість усіх територіальних та літуючих птахів в 1990-1991 рр. в двох лісництвах Ізюмської луки від прильоту до появи пташенят, склала 69.3 особин; Winter et al., 1995; Винтер и др., 1996), а линька у літуючих птахів склала лише 2.9 %. З другої декади липня тут формувались передміграційні групи з дуже мінливою динамікою чисельності, поволі зростаючою майже до відльоту цих птахів. Під час 19 зустрічей таких груп, - з 13.07 до відльоту, 12.09., в 1989-1990 рр. вона склала в середньому, - 50.3 ± 6.4 ос. Таким чином, частка птахів, яка мала повну линьку у цих скупченнях склала 8.0% від загальної.
У територіальних, літуючих, а також птахів, що розмножувались до періоду «обвальної втрати політного пір’я та можливості літати» існує приблизно місячний період, коли незначна кількість втраченого пір’я не заважає польоту. Цей період «прихованої линьки» продовжується з середини квітня до середини травня і поки що для виду не відомий.
Початок повної линьки птахів, що розмножувались не пов’язаний з закінченням кладки, а скоріш тяжіє до вилуплення в них пташенят. У 16 пар, що розмножувались початок линьки коливався в великих межах: від 6-10-ої доби насиджування яєць до 18-денного віку пташенят, в інтервалі 57 днів. Інтервал між датою вилуплення останнього пташеняти в гнізді та початком повної линьки склав мінус 30 – плюс 27, в середньому (n = 16), мінус 0.75 ± 4.26 днів (Cv = 55.36%). Коефіцієнт кореляції між цими явищами був у 16 разів вище (r = 0.275; Fst 0.28 = 49-83-135), ніж між датами знесення останнього яйця і початком повної линьки (r=0.017; Fst 0.02 = 9603-16628-27228), але теж не достовірний.
Не дивлячись на таку розтягнутість термінів початку повної линьки та її слабкий зв'язок з моментом вилуплення пташенят у птахів, що роз-множувались, початок линьки в різних точках гніздового ареалу безумовно залежить від тривалості світлового дня (Маркин, 1995; Кашенцева, 1998; Винтер, Горлов, 2003; Keskpaik, Ojaste, 2003; Winter, Gorlov, 2003).
Вперше показана довжина (визначених до номера в птериліях згідно еталонної колекції) першорядних махових (ПМ; n = 44) та рульових (РУЛ; n = 28) пір'їн сірого журавля. Співвідношення довжин ПМ (поза крилом) можна показати формулою (від найбільшого): 7 > 6 > 8 ≥ 9 > 10 > 5 > 4 > 3 > 2 > 1 >> 11.
Всі пір'я хвоста сірого журавля (виміряні від кінця очина до вершини опахала) мали майже однакову довжину.
На о.Чурюк (Сиваш, Херсонська обл., Україна; 11.06.1985 г.), на ділянці прибережної грязі (50 х 50 м) зібрані 396 пір'їн 5-7 сірих журавлів, що літували та мали повну линьку. З 268 найбільших пір'їн (ПМ, РУЛ, другорядних, третьорядних махових, і їх великих верхніх і нижніх криючих крила), 105 (39.2%) належали лівому, а 163 (60.8%) – правому крилу. Порівняння цих частин за методом «фі» (φ), свідчить про вищий поріг достовірності відмінностей (Fd = 12.11; F st = 3.9 – 6.8 - 11.2; β = 0.999). Чому, линька правого крила цих птахів випереджала за часом ліве, не зрозуміло, можливо, ця різниця якось пов'язана з обертанням землі?
Лiтература:
- Андронов В.А. О линьке серого журавля в гнездовой период. // Сообщ. Прибалт. комисс. по изуч. миграц. птиц. – 1989. – №21, Тарту. – С.171.
- Андрусенко Н.Н. О сером журавле в Кургальджинском заповеднике. // Сообщ. Прибалт. комисс. по изуч. миграц. птиц. – 1989. – №21, Тарту. – С.165-170.
- Вероманн Х., Нейфельдт И.А. О линьке серого журавля (обзор литературы). // Сообщ. Прибалт. комисс. по изуч. миграц. птиц. – 1989. – №21, Тарту. – С.174-177.
- Виноградова Н.В., Дольник В.Р., Ефремов В.Д., Паевский В.А. Определение пола и возраста воробьиных птиц фауны СССР. Справочник. – М., 1976. – 189 с.
- Винтер С.В., Андрющенко Ю.А., Горлов П.И., Шибнев Ю.Б. Экология и поведение размножающихся черных журавлей в Северо-Западном Приморье. // Журавли Евразии. – М., 2015. – Вып.5. – С.33-67.
- Винтер С.В., Горлов П.И. Размножение серого журавля, на востоке Украины в зависимости от погодных условий. // Вестн. зоологии. – 2003. – №37 (1). – С.49-59.
- Винтер С.В., Горлов П.И., Шевцов А.А. Сколько гнезд строит серый журавль? О структуре популяции и «детских площадках» серого журавля на Украине. // Птицы бассейна Северского Донца. – 1996. – Вып. 3. – С.52-62.
- Винтер С.В., Маркин Ю.М., Кашенцева Т.А. О некоторых фенотипических особенностях серого журавля Grus grus. // Русский орнитологический журнал. – 2016. – Т. 25, Экспресс-выпуск 1241. – С.269-299.
- Винтер С.В., Маркин Ю.М., Мевес В. Географическая изменчивость размеров яиц и некоторых параметров внешней морфологии серого журавля. // Журавли Евразии. – М., 2011. – Вып. 4. – С.41-77.
- Гаврин В.Ф., Чекменев Д.И. Массовая линька серого журавля на озере Селеты-Тениз. // Тр. Ин-та зоол. Каз. ССР. – Алма-Ата, 1964. – №24. – С.59-64.
- Гринченко А.Б. Динамика скопления серого журавля на Западном Сиваше в 1985 г. // Журавли Палеарктики (биология, морфология, распространение). – Владивосток, 1988. – С.137-138.
- Кашенцева Т.А. Сбор материала по морфологии линьки оперения. // Методические рекомендации по изучению журавлей / ред. Нейфельдт И.А., Кескпайк Ю.Э. – Тарту, 1989. – С.59-83.
- Кашенцева Т.А. Структура и смена оперения у журавлей. Дисс. канд. биол. наук. – М., 1998. – 159 с.
- Кашенцева Т.А. Линька серого журавля в условиях неволи. // Тр. Окского биосферн. гос. заповедн. – Рязань, 2003. – №22. – С.281-302.
- Лейвитс А. Линяющий серый журавль на Нигуласком верховом болоте. // Сообщ. Прибалт. комисс. по изуч. миграц. птиц – Тарту, 1989. – №21. – С.172-173.
- Маркин Ю.М. К экологии серого журавля в пойме р. Куноват. // Тр. Окского биосферн. гос. заповедн. – Рязань, 1995. – №19. – С.115-123.
- Маркин Ю.М. Серый журавль в европейской части России. // Тр. Окского биосферн. гос. заповедн. – Рязань, 2013. – №29. – 117 с.
- Пукинский Ю.Б., Мальчевский А.С. Серый журавль в Ленинградской области. // Журавли в СССР. – Л., 1982. – С.49-54.
- Судиловская А.М. Серый журавль, Grus grus. // Птицы Советского Союза / ред. Дементьев Г.П., Гладков Н.А. – М., 1951. – Т. 2. – С.102-114.
- Сушкин П.П. Птицы Советского Алтая и прилежащих частей Северо-Западной Монголии. – М.-Л., 1938. – Т.1. – 317 с.
- Флинт В.Е. Серый журавль – Grus grus (Linnaeus, 1758) // Птицы СССР. Курообразные. Журавлеобразные / ред. Ильичев В.Д., Флинт В.Е. – Л., 1987. – С.266-279.
- Heinroth O., Heinroth M. Die Vögel Mitteleuropas. – Berlin-Lichtenfelde, 1928. – Bd. 3. – 286 р.
- Henne E., Blahy-Henne B. Die Mauser der Hand- und Armschwingen beim Kranich Grus grus. // Vogelwelt. – 2010. – №131. – Р.107-110.
- Keskpaik J., Ojaste I. The complete moult and migrations of the non-breeding Common Cranes in Estonia. // Proceeding 4th European Crane Workshop 2000 (ed. A. Salvi). France. – 2003. – Р.150-154.
- Moll K.H. Grus grus – Kranich. / Handbuch der Vögel Mitteleuropas (Hg. Glutz v. Blotzheim U.N.). – Frankfurt a. M., 1973. – Bd. 5. – Р.567-606.
- Pukinski J. Zur Schwingenmauser des Kranichs (Grus grus). // J. Ornithol. – 1967. – №108. (3). – Р.346-348.
- Winter S.V., Andryushchenko Y.A., Gorlov P.I. The behavior of breeding Hooded Crane. // Proc. 3rd European Crane Workshop 1996 (eds. H. Prange, G. Nowald, W. Mewes), Halle-Wittenberg, 1999. – Р.293-320.
- Winter S.W., Gorlov P.I., Shevzov A.A. Wieviele Nester baut der Graukranich? Über Populationsstruktur und «Spielplätze» des Grauen Kranichs Grus grus in der Ukraine. // Ornith. Verh. – 1995. – №25 (4). – Р.223-231.
- Winter S.W., Gorlov P.I. Relationship between weather conditions and Common Crane breeding in the east of Ukraine // Proc. 4th European Crane Workshop 2000 / ed. Salvi. – France, 2003. – Р.97-113.