Випуски видання > Випуск №17 (2014)

Дослідження кажанів на території українського Приазов'я за допомогою ультразвукового детектора в зоні впливу вітрової електростанції

А. М. Волох, В. Д. Cіохін, І. К. Поліщук, П.І. Горлов

У 2011-2012 рр. на території Українського Приазов'я проведено дослідження кажанів з метою оцінки потенційного впливу на них майбутньої вітрової електростанції (ВЕС). Для цього за допомогою ультразвукового детектора враховано 1686 особин кажанів 5 видів, серед яких найбільш численними були: нетопир середземноморський (74,9%); вечірниця руда (12,3%) і кажан пізній (8,9%).

Найбільше кажанів було виявлено над полезахисними смугами (39,4%), на березі Азовського моря (34,2%) і в населених пунктах (11,9%). Середня інтенсивність їх прольоту за 10 хвилин виявилася мінімальною над садом (1,8 ± 0,23), а максимальною - уздовж морського узбережжя (20,2 ± 3,16 особин). Основний міграційний потік проходив поміж селами Олександрівка на півночі і Степанівка-I на півдні, де було враховано 32,6% тварин.

Середня чисельність кажанів становила 3,9 ± 0,32 особин / 10 хв. з мінімумом (1,8 ± 0,14) в липні і максимумом (6,3 ± 0,82) у серпні. Протягом року вона збільшувалася навесні на півночі, півдні і сході ділянки ВЕС, потім стабілізувалася і продовжувала зростати в середині літа і на початку осені. На заході її стрімке зростання відбувалося з весни до кінця літа, після чого різко скорочувався як наслідок відльоту значної кількості тварин.

Загалом, місце для будівництва ВЕС вибрано вдало. Через її територію протягом року пролітає незначна кількість кажанів, міграційні шляхи яких мають вигляд вузьких смуг, найпотужніша з яких проходить уздовж узбережжя Азовського моря.