Випуски видання > Випуск №11 (2008)

Сучасна та прогностична оцінка чисельності та розподілу баклана великого (Phalacrocorax carbo sinensis) на водоймах Азово-Чорноморського узбережжя України

В.Д.Сіохін, В.А.Костюшін

В останні роки (1976-2008) на Азово-Чорноморському узбережжі України та прилеглих територіях гніздові поселення баклана великого пов’язані з 17-ма природними територіальними комплексами. Серед цих територій, п'ять представлені об'єктами природно-заповідного фонду (Дунайський і Чорноморський біосферні заповідники, Кримський природний заповідник, Регіональні ландшафтні парки «Кінбурнська коса» і «Меотида»). Дев'ять територій мають статус водно-болотних угідь міжнародного значення (дельти Дністра і Дунаю, Джарилгачська затока, Центральний і Східний Сиваш, Молочний лиман, Обіточна коса і Обіточна затока, Бердянська коса і Бердянська затока, верхів'я Каховського водосховища). Ще дві території включають ділянки Керченського півострова і західного узбережжя Азовського моря.

В обговорюваному у статті періоду часу в регіоні припинили існування 10 колоніальних поселень, чисельність яких становила 21-800 пар, а 4 гніздових поселення характеризуються як території з періодичним гніздуванням. Головні гніздові поселення розташовані на 16 ділянках узбережжя, що включають 24 гніздових комплекса з чисельністю від 80 до 14181 пари. Загальні лімітуючі фактори на місцях гніздування: занепокоєння з боку людей і наземних хижаків, вплив хвильової ерозії на острівні комплекси.

Виділено 4 типи гніздових поселень баклана великого: острівні, деревні, наземно-материкові та техногенні. Частка птахів з острівним типом гніздування істотно скоротилася, з деревним типом - зросла. У 1985 році 85.6% (6982 пари) від загальної кількості птахів у регіоні гніздилися на островах, але вже в 2008 році цей показник склав 47.6% (28 555 пар). Поряд з цим, деревні поселення в 1985 році становили 14.4% (1160 пар), а в 2008 році - вже 46.9% (28101 пара).

Перші гніздові колонії з'явилися в 1983-1984 рр. Вони формувалися під час розселення птахів з місць гніздування з дельти Дону і Кубані (Російська Федерація). Інтенсивне освоєння територій досліджуваного регіону відзначалося в 1989-1992 р. з формуванням колоніальних гніздових «центрів» на Азово-Чорноморському узбережжі України (острови Каркінітської затоки, острівні комплекси Східного Сиваша і Обіточна затока Азовського моря).

Динаміку чисельності гніздових бакланів великих в регіоні можна розподілити на декілька періодів, але в цілому вони можуть бути охарактеризовані як «катастрофічне» зростання чисельності. У перший період (первинне формування колоній, 1976, 1983-1984) чисельність птахів становила 245-9146 гніздових пар. У другий період (заселення птахами нових територій регіону, 1989-1992 рр.) гніздові поселення налічували 12737-21027 пар. Третій період (перерозподіл та освоєння зайнятих гніздових територій, 1993-2001 рр.) слід характеризувати як стабілізацію чисельності (17392-23766 пар). Для четвертого (перерозподіл птахів в межах гніздових біотопів, 2002-2008 рр.) є характерним значне зростання чисельності великих бакланів, що гніздяться на деревах і скорочення гніздування на островах. Загальна чисельність гніздових великих бакланів в регіоні в цей період значно перевищила показники попередніх років і склала 31751-59946 пар. Значення окремих територіальних комплексів у підтримці чисельності баклана істотно варіювала за роками. Найбільш стабільними і численними були комплекси в межах біотопів Східного Сиваша, при цьому максимальна чисельність зареєстрована в 1994 році (11454 пар), 2006 (11831 пар) і 2007 (12630 пар). В інші роки середня чисельність склала 5000-7000 пар. Це пов'язано зі збільшеною кількістю і площею гніздових місць перебування і порівняно помірним впливом факторів занепокоєння. З 2004 року висока чисельність також спостерігається в гніздових поселеннях Обіточної коси (3800-11330 пар), Керченського півострова (2000-15911 пар) і островах Каховського водосховища (1200-6000 пар).

Частка чисельності гніздуючої частини популяції на Азово-Чорноморському узбережжі України, по відношенню до розмірів географічної популяції виду (Delany & Scott, 2002) в 2007 році склала 71.8-88.1%, в 2008 - вже 76.8-94.3%. А загальна чисельність всієї популяції великого баклана в регіоні склала майже 100% (у 2007 р.- 146140 особин, у 2008 р.- 177890 особин).