Випуски видання > Випуск №11 (2008)

Багаторічний моніторинг поселень баклана великого (Phalacrocorax carbo) на морських затоках Північного Причорномор'я

А.Г. Руденко, Т.Б. Ардамацька, О.А. Яремченко

У статті наведено матеріали, зібрані внаслідок багаторічного моніторингу гніздових колоній баклана великого (Phalacrocorax carbo) на трьох затоках Чорного моря (Тендрівська, Ягорлицька та Джарилгацька). Дослідження проводилися з кінця 1980-х рр. і дотепер.

Розподіл місць гніздування, динаміка чисельності, типи поселень і репродуктивні показники

З 1989 по 2007 рр. спостерігалося постійне зростання чисельності птахів, що гніздяться. На Тендрівській затоці чисельність в окремі роки в 4.6-9.8 разів перевищувала показники 1990-х рр., на Ягорлицькій затоці - в 2.8 - 4.1 разів. На Джарилгацькій затоці чисельність різко зросла в 2000-х рр. - в 3.4 рази в порівнянні з 1995 р. (табл.1). В цілому, чисельність баклана великого в гніздових поселеннях на трьох розглянутих затоках Чорноморського регіону на нинішній час майже в три рази перевищує показники 1995 р. і сумарно становить 10 тис. гніздових пар. Процентне співвідношення гніздових пар на різних затоках в різні роки дослідження відрізнялося і склало від 13.6% до 75.3% на Тендрівській затоці, від 6.0% до 49.2% на Ягорлицькій затоці і від 19.2% до 44.4% на Джарилгацькій затоці (мал. 3). Баклани оселяються на всіх типах островів (материкового та акумулятивного походження), однак віддають перевагу більш великим островам материкового походження. У 1980-х рр. вид зустрічався лише на материкових островах в заповідній акваторії. У 1990-х рр. 24.1% колоній розміщувалися на акумулятивних островах. У 2000-х роль островів материкового і алювіального походження практично зрівнялася, але відсоток гніздових пар на материкових островах був уже меншим, ніж на наносних (48.1% і 51.9%, відповідно, рис.4).

Сезонні скупчення

За обліковими даними, в 1980-х рр. на чорноморських затоках відзначалися скупчення великих бакланів загальною чисельністю в 15-18 тис. особин (рис.5); 66.7% концентрувалися на Тендрівській затоці в системі Нових острівців. На Джарилгацькій і Ягорлицькій затоках чисельність птахів оцінювалася в 2-3 тис. особин (16.7%). У 1990-і роки в осінніх скупченнях баклана великого відбувався значний ріст чисельності. Її максимум досяг 36 тис. особин. На Тендрівській затоці чисельність значно зросла і домінувала по відношенню до інших заток (55.6%). До середини 2000-х років сумарна чисельність післягніздових скупчень баклана великого на затоках досягла 40 тис. особин. На заповідних затоках вона продовжувала рости, а в Джарилгачській затоці (за даними опитування) - скоротилася, можливо, через постійне переслідування птахів людиною. У 2007-2008 роках в результаті біотехнічних заходів, спрямованих на скорочення чисельності баклана великого, загальна кількість птахів в скупченнях знизилася і на заповідних затоках, до 4-6 тисяч особин.

Вплив великого баклана на природні комплекси регіону та методи регулювання його чисельності

При аналізі впливу великого баклана на природні комплекси регіону необхідно розглядати як негативні, так і позитивні впливи.

Негативний вплив. Насамперед, це вплив на чисельність, видове розмаїття і функціонування колоніальних співтовариств птахів, що гніздяться на островах. Крім того, руйнування структури островів і знищення рослинності в місцях формування колоній великого баклана.

Позитивний вплив. Баклан великий продовжує залишатися центром соціального тяжіння таких рідкісних і малочисельних видів як пелікан рожевий (Pelecanus onocrotalus), мартин каспійський (Larus ichthyaetus), чепурна мала (Egretta garzetta). Особливо тісний зв'язок спостерігається у баклана великого з рожевим пеліканом. Колонії баклана великого мають позитивне значення щодо залучення на гніздування рожевого пелікана. Відзначена дуже сильна прихильність рожевого пелікана до скупчень і колоній баклана. Незважаючи на те, що на заповідних островах пелікан рожевий гніздиться більш ніж 10 років, жодного разу не спостерігалися його самостійні колонії.

Науково-технічні заходи, спрямовані на стабілізацію чисельності баклана великого в умовах заповідних заток

1. Обмежувати місця гніздування великого баклана. Дозволяти формувати колонії лише на тих островах, де цей вид органічно вписується в видовий склад орнітокомплексів і не є територіальним конкурентом для інших видів.

2. Впливати на репродуктивні показники безкровними методами, а саме: синхронний витяг яєць з гнізд, зменшення розміру кладок до 1-2 яєць.

3. Не дозволяти гніздитися птахам більш ніж два роки в одній і тій самій колонії, щоб уникнути руйнування невеликих островів.

4. Руйнувати колонії на ранніх стадіях їх формування, до відкладання яєць, на островах, де формування колоній небажано.