Випуски видання > Випуск №1 (1998)

Територіальні зв'язки берегової ластівки на півдні України

Черничко Р.М.

Вивчення закономірностей територіальних зв'язків птахів, включно з гніздовим консерватизмом і дисперсією, є однією з найважливіших проблем орнітології. Деякі дослідники вважають, що всі птахи повертаються до місць гніздування, де вони народилися і таким чином, припускають існування місцевих популяцій. В цьому випадку, всі особини, які не повернулися до місць гніздування, вважаються загиблими (Ісаков, 1949; Поліванов, 1957). Інші заперечують існування подібних місцевих популяцій і дотримуються точки зору, що всі популяції в межах великих територій постійно змішуються внаслідок розселення та імміграції (Мальчевський, 1968, 1969, 1974). В нашому випадку, територіальність вивчалася в контрольному поселенні на р.Південний Буг (Рис.1), чисельність якого варіювала від 1101 до 1724 особин в різні роки. Вихідні дані аналізу представлені в Таблиці 2. Результати обчислень - в таблицях 4,5,7-9. Отримані дані дозволили дати якісну і кількісну оцінку поселення. В ньому можна виділити одну колонію, яка формує поселення - вона найстабільніша, існує протягом всього періоду досліджень, заселяється раніше за інших, має найвищі показники успішності гніздування. Це завжди найбільша колонія (від 28.2 до 100% чисельності поселення), в різні роки місцеві птахи з цієї колонії становили від 9.3 до 37% чисельного складу всього поселення, тоді як частка птахів з інших колоній не перевищувала 1.7 -5.3% (табл.11). У нашому випадку це колонія 2, ми її назвали колонією-домінантою, а інші - субдомінантами. В окремі роки, коли колонія-домінанта страждає від впливу несприятливих чинників (обвал урвища, хвороби, розорення людиною або хижаком), саме колонії-субдомінанти грають вирішальну роль у збереженні населення наземного угруповання. Загалом, отримані результати дозволяють стверджувати, що територіальний консерватизм (філопатрія) і дисперсія (еміграція та імміграція) - дві нерозривно пов'язані сторони, що відображають зв'язок птахів із територією. За біологічним змістом вони протилежні. Консерватизм зберігає мікроеволюційні досягнення виду, явище дисперсії обумовлює можливість нових «завоювань». Сприяючи ізоляції популяцій, консерватизм дозволяє максимально використовувати переваги, пов'язані з накопиченням «місцевого» досвіду. Дисперсія, перешкоджаючи ізоляції, підвищує рівень екологічної пластичності виду за рахунок міжпопуляційного обміну. Рівновага всіх сторін забезпечує стабільне існування виду.