Збірник наукових праць
Азово-Чорноморської орнітологічної станції

Branta Cover Мова статтi: російська Цитувати: Руденко, А. Г., Яремченко, О. А. (2005). Динамика численности и распределения скоплений розового пеликана (Pelecanus onocrotalus) на Тендровском и Ягорлыцком заливах Черноморского биосферного заповедника. Бранта: Сборник научных трудов Азово-Черноморской орнитологической станции, 8, 16-26 Ключові слова: пелікан рожевий, Чорноморський заповідник, чисельність, розподіл, менеджмент Перегляди: 751 Branta copyright Branta license

Випуски видання > Випуск №8 (2005)

Бранта: Збірник наукових праць Азово-Чорноморської орнітологічної станції, 16-26

Динаміка чисельності та розподілу скупчень пелікана рожевого (Pelecanus onocrotalus) на Тендрівській і Ягорлицькій затоках Чорноморського біосферного заповідника

А.Г. Руденко, О.А. Яремченко

У статті обговорюються матеріали, що стосуються чисельності та розподілу негніздових скупчень пелікана рожевого (Pelecanus onocrotalus) з 1930-х років по теперішній час. Особлива увага приділяється причинам зростання чисельності виду в затоках заповідника. Наводяться актуальні дані щодо термінів міграції, чисельності та розподілу негніздових скупчень пелікана рожевого. Розглянуто питання менеджменту та заходи, спрямовані на охорону виду в Чорноморському біосферному заповіднику.

У минулому пелікан рожевий гніздився на островах Тендрівської затоки, що зараз входять до складу заповідника (Браунер, 1898; Подушкин, 1912; Клименко, 1950). У 50-х - початку 80-х років пелікан стає на цій території рідкісним кочовим видом у весняно-літній період. Наприкінці 80-х чисельність кочівних птахів на заповідних затоках зросла і до початку 90-х років вже становила 500-600 особин (Ардамацкая, Руденко, 1996).
За 75 років існування заповідника (1927-2002) можна виділити три періоди зростання чисельності негніздових скупчень пелікана рожевого (табл.1, мал.2). Дані за 20-ті - 30-ті роки відсутні. 40-ті - 70-ті роки - це період нерегулярних кочівель і міграцій зграй з низькою чисельністю.

З кінця 70-х до середини 1980-х років пелікани зустрічалися ще рідше, групами по 2-4 особини. Найчастіше птахи почали зустрічатися тільки в середині 80-х років. Друга половина 80-х років - це період стабільного, але повільного зростання чисельності пеліканів на затоках заповідника. У ці роки птиці регулярно відпочивали на Нових і Потіївських островах, о.Тендра, а також в районі островів Довгий і Круглий. Їх максимальна чисельність до 1989 року склала 250-350 особин. В останні роки (1990-2001) чисельність пеліканів рожевих зросла до 200 дорослих особин, у 2001 році - склала близько 4000 особин. У 2002-2004 рр. чисельність скоротилася до 1500-1300 птахів.
У весняний період у східній частині Тендрівської затоки пелікани найчастіше з'являються в квітні-травні. Найранніша зустріч зареєстрована 13.04.1990 р., найпізніша - 3.06.1994 р. Останнім часом, коли пелікани успішно гніздяться, терміни появи їх на заповідних акваторіях стають ранішими - 15-18 квітня (табл.2). На Ягорлицькій затоці птахи з'являються на 1-2 тижні пізніше, ніж на Тендрівській. Восени в заповідних затоках пелікани кочують до кінця вересня - початку жовтня. Останні групи і окремі особини затримуються до 31 жовтня.

Охорона і менеджмент популяції пелікана рожевого в Чорноморському біосферному заповіднику мають бути спрямовані на залучення виду на гніздування і включати декілька напрямів: 1. Охорона і менеджмент потенційних місць гніздування. Це практична діяльність та біотехнічні заходи, спрямовані на поліпшення умов гніздування пелікана рожевого на островах Тендрівської (Орлов, Нові, Бабін, Смалений, Потіївські) і Ягорлицької (о.Кінський) заток. Це, насамперед, ліквідація хижаків (лисиці, єноти, бродячі собаки та кішки), які залишилися на островах після зимового періоду та проведення дератизації островів Ягорлицької затоки. 2. Підготовка гніздової території: розчищення рослинності. Беручи до уваги, що баклан великий є для пелікана рожевого видом соціального тяжіння, необхідно охороняти колонії бакланів в місцях концентрації і можливого гніздування пеліканів. 3. Одним з важливих напрямків охорони виду є проведення еколого-освітньої роботи серед місцевого населення і рибалок-професіоналів. Ця діяльність необхідна для формування правильного розуміння ролі рибоїдних птахів, у тому числі пеліканів рожевих, у водних екосистемах півдня України. Вона повинна бути спрямована на усвідомлення того, що птахи не здатні завдати великої шкоди рибним ресурсам, і не є конкурентами рибалок. Видання масових листівок, барвистих буклетів, читання лекцій, проведення екскурсій у музеї і природі допоможе знизити негативну реакцію людей на рибоїдних птахів.

Читати pdf-версію статті