Випуски видання > Випуск №3 (2000)

Значення кормових ресурсів внутрішніх, гирлових заток Тузловські групи лиманів для мігруючих куликів

Кірікова Т.О.

Матеріал зібрано протягом одного експедиційного виїзду (серпень 1999). З 13 станцій відібрано 39 проб бентосною склянкою площею захоплення 0.015 м² і глибиною занурення 0.1 м². Одночасно проводився абсолютний облік куликів. В роботі прийняті скорочення: ТГЛ - Тузловська група лиманів, ПКП - потенційні кормові поля, УЗЛ - гирлові зони лиманів, AO - акумулятивні формації, ПОА - узбережжя відкритих акваторій. Всього на лиманах Тузловської групи обліковано 26 видів куликів, 6459 особин (таблиця 3). 16 видів (I група) з них використовували в своєму харчуванні макрозообентос, дослідження біомаси якого проводилося окремо для гирлових зон лиманів і узбереж відкритих акваторій. Серед кормового макрозообентосу найбільше значення мали Neanthes diversicolor (Muller, 1776) та Hydrobia acuta (Draparnaud, 1805), що становили 97% щільності та 86% сирої біомаси (табл.1). За попередніми результатами досліджень біомаса гідробіонтів внутрішніх гирлових заток лиманів вище, ніж узбереж відкритих акваторій (табл.1,2) на Шаганах у 2 рази, на Алібеї в 1.5 рази, а на Бурнасі ці значення майже не відрізнялися. Площа кормових полів в гирлових затоках склала щонайменше 2.8 км², при цьому доступні потенційні кормові ресурси бентосу для куликів склали 54 тонни, тоді як на узбережжі відкритих акваторій ці показники склали 1.2 км² і 12.5 тонн відповідно, що в 4.7 рази перекривало місячну потребу присутніх куликів в сирому кормі. Більша частина птахів (93% облікованих куликів) відзначена в гирлових зонах і на акумулятивних утвореннях лиманів, що характеризуються великими мулистими мілинами, зручними для зондування і багатими на корм. Птахи, що використовують як спосіб годування схоплювання з поверхні води, розташовувалися на вузькій прибережній смузі відкритою акваторії лиманів. Найчисленніші моновидові скупчення зареєстровані в кормових біотопах гирлових зон лиманів.